Ти знаєш, що ти — людина?

 Ти знаєш про це чи ні?

 Усмішка твоя — єдина,

 Мука твоя — єдина,

 Очі твої — одні.

В. Симоненко

      Мета: виховувати у дітей людяність, доброзичливість, гуманізм у стосунках, повагу, скромність, великодушність, пробуджувати інтерес до всього корисного, морального.

Хід заходу

      Учитель. Вітаю вас, любі друзі! Добрий день усім присутнім. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на Землі Людиною».

      Нас усіх стосується не тільки дата 24 серпня, а символічне українське «Вірую», яке сьогодні може і повинен сказати кожен з нас незалежно від поглядів, походження та віри:

—  вірую в те, що є українцем;

—  вірую у наше національне «Я»;

—  вірую у приналежність до великого українського народу.

      Не одне покоління замислювалося над питаннями: «Хто така людина, для чого вона живе на Землі?», «Що значить бути справжньою людиною?»

      Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще у V ст. до н. е. китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.

—  Діти, як ви гадаєте, що таке людяність? (Відповіді дітей.)

Так, ваші думки слушні! Учитель. Отож, бути людяним — оволодівати мистецтвом спілкування, навичками взаємної допомоги, радіти успіхам, переживати, радіти, усміхатись.

      Одним словом, це влучно сказано:

Не віджени колючим словом

 Того, хто руку подає, —

 Так можна навіть випадково

 І щастя втратити своє.

      Ведучий. Подумай і передбач. Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити на Землі?

      Учитель. Перш ніж почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В. Сухомлинського.

      «Старий майстер побудував будинок. Став та дивується з боку. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю майстер.

      У цей час біля будинку грався семирічний хлопчик. Він скочив на щойно зацементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

—  Навіщо ти зіпсував мою роботу? — запитав майстер.